Село Тептіївка

Роки Радянської влади.

 Після 1917 року колгоспів не було. І жителі села Тептіївка господарювали кожен у своєму дворі. Держали вівці, корови, птицю. У кожному дворі обов’язково були коні з возом та воли, які використовувались як робоча сила. Мали по багато десятин землі на полях. Кіньми і волами земля оброблялась, зводилися снопи. Кожен господар будував велику дерев’яну клуню для обмолоту снопів. Сіяли різні культури, але найбільше жито. Із житнього борошна пекли хліб у печах, а житні кулики використовували для вшивання хатів. Покриття хатів була із соломи. Чоловіки на Тептіївській землі з давніх – давен займалися ложкарством.

Жінки сіяли та обробляли коноплі. У кожній хаті на той час була бительня, терниця та гребінці з гребенями. Готове прядиво господині відносили до односельців у яких були ткальні верстати.

Відомо, що на все село було 3 ткальні верстати у:

1. Соболенко Марії Вікторівни,
2. Ращенко Олександри Явтухівни,
3. Півторацької Теклі Кириківни,

до цих жінок зносили прядиво і вони ткали рядна, полотна, скатерті за договірну плату.

Пряли полотно на «Лікоть» - так називалася палиця якою міряли. Ідучи по виткане полотно обов’язково несли хлібину. А взагалі то люди жили не бідно.

              У селі були 3 куркулі:

1. Хмельовський Михайло,
2. Кирик Михайло,
3. Онищенко Левко,

які на той час мали свої молотарки з двигунами, віялки зерна, мали велике господарство по декілька корів, свині, птицю, велику пасіку.

У них працювали наймити. Після розкуркулення (вони не хотіли вступати в колгосп) та із сім’ями відправили на Соловецькі острови. Через декілька років сім'ї Хмельовських і Кириків повернулися до села, а сім'я Онищенка так і залишилися в чужих краях.

                   Ращенко Павло (по прозвищу Горобець) мав на той час свій власний водяний млин, який був розташований на річці Рось. Млин використовувався для помелу зерна жителям за договірну ціну. У 30-му році власник млина разом із млином вступив до колгоспу.

      Відомо що з 1920 році у селі був навчальний заклад. Це була хата у центрі села. Центром села був вигін по вулиці Радьки, там був розташований навчальний заклад. Вчилися грамоти різні за віком жителі. Учителем був священнослужитель пан Щуровський, який на той час проживав у селі Дешках, там же була церква і він відслужував служби Божі.

     У сім’ях родилося по багато дітей. На все село було 2 баби повитухи це: Самійленко Степанида та баба Третячка (це її сільське прозвище) вони ж і лікували жителів народними методами.

    У 1929 році почали засновувати колгосп при допомозі активістів села:

1. Царенко Олексія Миколайовича,
2. Царенко Михайла Сакійовича,
3. Прудиуса Івана Павловича,
4. Вареник Сакія Хомовича,
5. Панченко Максима Асисойовича,
6. Гамарник Пилипа Йосиповича,
7. Царенко Степана Гавриловича.       

  У 1930 році створили колгосп, який називався імені Сталіна і першим головою був Самчінський Григорій (уродженець с. Гути). На той час у колгоспі були молотарки, двигун, ручна віялка, ручний млинок для очищення зерна на посів. Воли, коні, вівці, корови, свині, птиця. Це все було вилучено із людських господарств. Земля також відлучалась до колгоспу. У цей період у хаті Римара Дементія Климентійовича                  відкрили сільмаг. Він же був і першим продавцем на селі. В основному торгував сахаром, цукерками, бубликами, крупами та сіллю.

Самчінський пропрацював головою 1 рік (він був присланий вищестоящими органами для заснування колгоспу).У 1931 році головою призначають чоловіка по прізвищу Сорока.

У цей період будують дерев’яний клуб на горі де повертає дорога на кладовище. Першим завклубом стає Царенко Іван Сакійович.

Починають будувати школу і в 1933 році першим директором школи став Биченко Грицько Микитович (уродженець с. Калинівки).

Першими вчителями були:

1. Пененко Омелько Іванович
2. Пененко Олександр Яковичу

У 1934 році в селі появився перший трактор ХТЗ універсал (по прозвищу коза).

Першою трактористкою була жінка:

Самійленко Олександра Ігнатівна

Помічник: Буценко Сергій Андронович

У 1935 році став головою колгоспу Попов Олексій.

У 1938 році – голова Панченко Максим Асисойович.                   

З 1940 року і під час ВВВ головою був Вареник Григорій Хомович.

Під час війни 1941-1945 роки у селі був розміщений німецький штаб, страчено було 3 мирні жителі, 72 особи було вивезено у Німеччину на каторжні роботи і 90 наших жителів загинуло на полях бою захищаючи рідну землю.

З 1946 року колгосп перейменували на 1-Травня головою став Линченко Дмитро Іванович, був збудований ФАП завідуючим був Матяш Григорій Іванович.

З 1960 році з’єднали села Тептіївка і Дешки в один колгосп і назвали «Родіна». Почали будувати клуб новий, який працює і до цього часу.

Першим головою у «Родіні» був:     

1. Щербаченко Хома Семенович,
2. Писаренко Михайло Михайлович,
3. Щітінін Дем’ян Рементійович,
4. Мельніченко Дмитро Вікторович,
5. Онучак Борис Григорович,
6. Скрупський Петро Миколайович.

З 1967 року була організація. Дешки приєднали до Хохітви, а Тептіївка стала радгоспом ім. П. К. Запорожця.

Першим директором радгоспу були:

1. Сохарь,
2. Півторацький Володимир Васильович,
3. Бублієнко Володимир Григорович,
4. Козак Павло Маркович,
5. Смоляр Микола Іванович,
6. Пидюра Петро Іванович.

Господарство було добре розвинено. Було багато поголів’я ВРХ та свиней. Завідуючою фермою працювала Омельченко Галина Олександрівна. Займалися вирощуванням різних городніх культур. Господарство було забезпечено сільськогосподарською технікою. Бригадиром тракторної бригади працював Скаренко Василь Дмитрович. Завгаром Півторацький Василь Андрійович, комірником Гродник Василь Денисович, агроном Сіняговський Анатолій Семенович. Своєчасно, виплачувалася заробітна плата працівникам, на той час працювало майже 100 робочих.

У 1996 році Тетіївське господарство перейменовують на КСП «Тетіївське» приєднали до Хохітви і головою призначили Смоляра Василя Дмитровича, який на той час був головою колгоспу у Хохітві.

 До 2000 року господарство пішло повністю на спад. Вивезли скот і свині, Вивезли сільськогосподарську техніку та машини і назад уже ніхто не повернув. Почали руйнуватися приміщення, які стояли на ділянці радгоспу. Наступив повний розгром і безробіття.

У 2000 році Тетіївське господарство від’єднують від Хохітви, і роблять приватно – орендне господарство «Берегиня». Керівником стає жінка Коваль Валентина Василівна (жителька с. Киданівка),   вона в основному приділяє увагу обробітку землі яку орендує у колишніх працівників (земля на цей час уже розпайована і жителі одержали державні акти на земельний та майновий паї).

Частину земельних часток (паїв) у односельців взяв в  оренду місцевий житель-фізична особа підприємець Царенко Володимир Володимирович.  

До 30 років сільської ради на селі не було.

У 1930 році після розкуркулення Хмельовського Михайла у його хаті була створена сільська рада. Громада села пішла і першою головою сільської ради на селі була жінка Царенко Домаха Охтанасівна, секретарем Вареник Іван Хомович.

З 1938 р і на протязі ВВВ головувала Ращенко Лідія Харитонівна, секретар Інгуля Олена Кирилівна.

З 1945р – голова Кравченко Павло Явтухович після нього став Ячменіков.

З 1951р головами були:

• Кернозенко Сергій Миколайович,
• Скрупський Петро Миколайович,
• Куцокінь Панас Мифодійович,
• Кизима Степан Минович,
• Цюренко Григорій Гаврилович,
• Скрупська Тамара Андріївна,
• Бондаренко Валентин Миколайович
• При цих головах працювала секретарем сільської ради Гамарник Ганна Сергіївна.

 

• Темковський Михайло Васильович,
• Сіняговський Анатолій Семенович,
• Кириченко Анатолій Миколайович,
• Павліченко Микола Федорович.
• При цих головах секретарем працювала Момот Світлана Борисівна.

Записано із слів старих людей села:

• Кулик Марії Павлівни,
• Ращенко Катерини Іларіонівни,
• Прудиус Івана Артемовича.